І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.  

Загалом творчість Шевченка - наше натхнення, також про натхнення знайдете тут Колекція і на оновленій землі 

Цікаві факти, які дійсно додають глибини цим словам «…і на оновленій землі…»:

1. Коли й де написано.

Вірш датований 24 вересня 1860 року (Петербург) - це вже останній рік життя Шевченка, пізня, дуже концентрована лірика. 

2. Текстова дрібниця, що змінює інтонацію.

У рукописній «Більшій книжці» фіксують варіант рядка «А на оновленій землі…», тоді як у пізніших публікаціях часто подають «І на оновленій землі…» - одна літера, але «А» звучить як поворот/висновок після осуду, тоді як «І» - як продовження думки. Перший друк був у празькому «Кобзарі» 1876 року (поза імперською цензурою). 

3. Пророцтво-утопія в трьох рядках.

Заключна строфа - це міні-маніфест: зникнення «врага, супостата» і повернення до базових людських взаємин: «буде син, і буде мати» - образ миру/нормальності як найвища цінність. Офіційний повний текст див. у академічному виданні. 

4. Цензурна історія.

У Російській імперії цей вірш входив до числа небажаних: корпус пізніх громадянських текстів Шевченка стабільно потрапляв під нагляд, тому й перші повні друки часто виходили поза імперією. 

5. Мовна «старомодність» як прийом.

Шевченко свідомо лишає форму «люде» (замість «люди») - архаїчний, «кобзарський» звук, який додає світові вірша біблійно-урочистої тональності. Це видно у надійних публікаціях тексту. 

6. Рядки-меметика культури.

Останні чотири рядки стали «крилатими»: їх цитують у промовах, статтях, піснях, навіть переосмислюють сучасні поети (пор. інтертекст у Павличка). Це показує, як фрагмент живе окремо від цілого вірша.