Поет, художник, громадський діяч. Основоположник нової української літератури, символ боротьби за свободу України.
Коротка біографія:
Народився у селі Моринці (Київська губернія, тепер Черкаська область) у сім’ї кріпаків. Змалку зазнав тяжкого життя, рано осиротів. У дитинстві виявив хист до малювання.
Юного Тараса викупили з кріпацтва в 1838 році за допомогою відомих діячів мистецтва. Після цього він навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, де здобув освіту художника.
Творча діяльність:
Шевченко почав писати вірші ще в молодому віці. У 1840 році вийшла його перша збірка «Кобзар», яка стала знаковою для української літератури. Найвідоміші твори: «Заповіт», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим…».
Його поезія була сповнена любові до України, боротьби проти несправедливості, кріпацтва і самодержавства.
Громадська діяльність і заслання:
Шевченко був членом Кирило-Мефодіївського братства – таємного товариства, що боролося за права українців. За це його арештували в 1847 році й відправили на заслання в Казахстан із забороною писати й малювати.
Після десятирічного заслання Шевченко повернувся, але залишався під наглядом царської влади.
Останні роки та смерть:
Останні роки життя провів у Петербурзі, де продовжував писати. Помер 10 березня 1861 року. Його тіло перепоховали в Каневі на Чернечій горі, яка нині відома як Тарасова гора.
Спадщина:
Тарас Шевченко залишив глибокий слід в історії України. Його твори стали духовним надбанням українського народу. «Кобзар» – це не просто книга, а символ української національної свідомості.