Поет, перекладач, літературознавець, публіцист і правозахисник. Один із найяскравіших представників покоління шістдесятників та учасник українського дисидентського руху.
Коротка біографія:
Василь Стус народився в селі Рахнівка на Вінниччині, а в ранньому дитинстві родина переїхала на Донеччину. Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту, учителював, служив в армії, працював у пресі. Згодом вступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка в Києві, звідки його виключили за публічний протест проти арештів української інтелігенції.
Творча діяльність:
Поезія Стуса - це філософська лірика про свободу, гідність, вірність собі та любов до України. За життя жодна його книга не вийшла на батьківщині: твори поширювалися в самвидаві та друкувалися за кордоном.
Найвідоміші твори:
Поезія: збірки "Палімпсести", "Зимові дерева", "Веселий цвинтар".
Тюремна лірика: цикл "Час творчості", написаний у слідчому ізоляторі.
Літературознавство: есе "Феномен доби" про творчість Павла Тичини.
Стус також перекладав українською Ґете, Рільке, Лорку та інших європейських авторів.
Громадська діяльність:
За відкриту громадянську позицію Василя Стуса двічі засуджували. Після першого ув'язнення та заслання він приєднався до Української Гельсінської групи, яка захищала права людини в СРСР, і за це отримав новий вирок - десять років таборів особливого режиму та п'ять років заслання.
Останні роки:
Роки ув'язнення підірвали здоров'я поета, але навіть у таборі він продовжував писати. Помер у карцері табору в Пермській області в ніч на 4 вересня 1985 року. У 1989 році прах Василя Стуса перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
Спадщина:
Посмертно Василь Стус став лауреатом Шевченківської премії та Героєм України. У 2026 році його портрет розмістили на банкноті номіналом 2000 гривень, яку ввели в обіг 4 вересня - у день пам'яті поета. Його рядки залишаються мірилом мужності й гідності для нових поколінь.
