«Людина в світ добро нести повинна,
як зерно носить людям колосок»
— ці прості слова належать українському поетові Григорію Ковалю.
Ім’я Григорія Коваля мало кому відоме поза літературними колами. Та його поезії живуть — не у підручниках, а у людях.
Його рядки цитують на шкільних святах, у книжках для дітей, у блогах і навіть у церковних проповідях — бо в них є те, що зрозуміє кожен українець: тепло праці, доброта і віра в людину.
Коваль належить до покоління поетів, які писали не для слави, а щоб зберегти гідність праці — щоб нагадати, що доброта й хліб народжуються з однієї землі.
Його слова сьогодні звучать особливо щиро: як зерно, з якого виростає все живе.
